СОЦДОВІДНИК

Порядок оформлення спадщини 2015

24-07-2015

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У цьому матеріалі буде йти мова про основні моменти, які варто знати про спадкування, а також яким чином здійснюється спадкування за законом.

У наступному матеріалі окремо буде характеристика особливостей спадкування за заповітом.

Що можна успадкувати?

Успадкувати можна усі права та обов’язки, що належали померлій особі на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Водночас не можна успадкувати права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою, зокрема:

1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно зв’язані із особою боржника чи кредитора.

Хто може бути спадкоємцями?

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Потрібно зазначити, що спадкоємцями за заповітом можуть бути також і юридичні особи.

Коли здійснюється спадкування за заповітом, а коли за законом?

Хто позбавляється права на спадок?

Не мають права на спадкування:

особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
при спадкуванні за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;
при спадкуванні за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
при спадкуванні за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Також потрібно зазначити, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Чи успадковується заробітна плата, пенсія, стипендія?

Успадковуються ті суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Чи успадковується право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також борги?

Потрібно зазначити, що до вас переходить право на відшкодування збитків, завданих померлій особі у договірних зобов’язаннях. До Вас переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв’язку з невиконанням боржником померлої особи своїх договірних обов’язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

Також до вас переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом померлій особі за його життя.

Водночас до вас переходить і обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана померлою особою; і обов’язок відшкодування моральної шкоди, завданої померлою особою; і обов’язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із померлої особи.

Але тут потрібно враховувати, що шкода, яка була завдана померлою особою відшкодовується Вами лише у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане Вами у спадщину.

Яким чином розподіляється майно між спадкоємцями ? Що таке обов’язкова частка у спадщині.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Водночас малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Також потрібно зазначити, що розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Ще одним важливим аспектом є те, що якщо ви протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із померлою особою однією сім’єю, то ви маєте переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ вам у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка вам належить.

У випадку, якщо ви були разом із померлою особою співвласниками майна, то ви маєте переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ вам у натурі цього майна.

Як здійснюється прийняття спадщини?

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Водночас не дозволяється прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має особисто подати нотаріусу протягом 6 місяців заяву про прийняття спадщини. Тут важливо знати, що у випадку якщо ви пропустили цей строк для прийняття спадщини, то ви вважаєтесь такими, що не прийняли її.

Але тут необхідно зазначити, що є дві категорії осіб, яким непотрібно подавати таку заяву:

спадкоємцю, який постійно проживав разом із померлою особою на час відкриття спадщини, і який буде вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців він не заявив про відмову від неї.
малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відмова від спадщини

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом 6 місяців. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Тут важливо є сказати, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Водночас важливим є те, батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Потрібно зазначити, що у випадку відмови від прийняття спадщини ця частка у спадщині, яку особа мала право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Або якщо спадкування здійснюється за законом, то ця частка розподіляється порівну між членами тієї черги, яка має право на спадкування Варто знати, що можливим є відмова від прийняття спадщини на користь іншої особи.

Що відбувається коли не має спадкоємців?

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом суд визнає спадщину відумерлою. Це відбувається за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Черговість спадкування за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Також у п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

ВАЖЛИВО, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Що означає спадкування за правом представлення?

Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Але з цього не виходить, що вони не визнаються спадкоємцями за законом ні при яких обставинах. Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини не має в живих того родича, який був би спадкоємцем. Вони спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, дядько чи тітка спадкодавця, що повинні були б успадковувати, але померли до відкриття спадщини. Таке спадкування називається спадкуванням по праву представлення.

У якому випадку можлива зміна черговості?

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Також така зміна черговості можлива якщо фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, за рішенням суду одержить право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Джерело: http://www.i-law.kiev.ua/варто-знати-як-отримати-спадщину/

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ СПАДЩИНИ

Місце відкриття спадщини

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша та друга ст. 1221 Цивільного кодексу України).

При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша та друга статті 1220 Цивільного кодексу України). Підпунктом 1.13 пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Також, як передбачено підпунктом 1.14 пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку, у разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз’яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.

Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповідно до статті 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, за винятком, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був.

У разі, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося, вибір права спадкодавцем буде недійсним. Стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, – правом України.

Право на спадкування

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості, визначеною у статтях 1261 – 1265 цього Кодексу (частини перша та друга статті 1223 Цивільного кодексу України).

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли спадкоємцями укладено договір про зміну черговості права на спадкування.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Така заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Строки для прийняття спадщини

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини

Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини, тобто спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини також подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, а неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна.

Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

ЗРАЗКИ ЗАЯВ

Зразок заяви про відмову від прийняття спадщини

В__________київську державну нотаріальну контору гр. _______________________, що проживає в м. Києві, вул. ________, буд. __,кв.__- ________________________________________ (реєстраційний номер облікової картки платника податку)

ЗАЯВА

29 квітня 2012 року помер мій чоловік – (ПІБ, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податку )_________________, що постійно проживав за адресою: м. Київ, вул.____________ , буд.____, кв.______ Після його смерті відкрилася спадщина Повідомляю нотаріуса, що від прийняття спадщини я відмовляюсь. Зміст статей 1269, 1273, 1274 Цивільного кодексу України нотаріусом мені роз’яснено. Місто Київ, 03 липня 2012 року Підпис ____________________________/ __________________________/ Зразок заяви про прийняття спадщини за законом

В__________київську державну нотаріальну контору _______________________, що мешкає в м. Києві, вул. ________, буд. __,кв.__- _____________________________ (реєстраційний номер облікової картки платника податку)

ЗАЯВА

29 квітня 2012 року помер мій батько – (ПІБ, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податку)___________________, що постійно проживав за адресою: м. Київ, вул.____________ , буд.____, кв.______ Після його смерті відкрилася спадщина Повідомляю нотаріуса, що цю спадщину я приймаю. Зміст статей 1269, 1273, 1274 Цивільного кодексу України нотаріусом мені роз’яснено.

Місто Київ 03 липня 2012 року

Підпис ____________________________/ __________________________/

Зразок заяви про прийняття спадщини за заповітом

ЗАЯВА

29 квітня 2012 року помер мій батько – (ПІБ, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податку)___________________, що постійно проживав за адресою: м. Київ, вул.____________ , буд.____, кв.______ На день його смерті залишилось спадкове майно, на яке померлий залишив заповіт на моє ім’я, посвідчений 18 вересня 1998 року _______________, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № ________. Спадкове майно складається з : – квартири за № ____( прописом ) у будинку № ____ ( прописом ), що знаходиться по вул. _______________, 1/2 якої належала померлому особисто та 1/2 частини якої належала померлій 08 квітня 2001 року __________________, спадкоємцем якої був її чоловік __________________, який фактично прийняв спадщину, але юридично не оформив своїх спадкових прав.

Спадщину я приймаю.

Спадкоємцем, передбаченим ст. 1241 ЦК України є дружина померлого – ________________________________________________. До зазначеної заяви додаю :

копію свідоцтва про смерть громадянина;
оригінал заповіту;
довідку про останнє місце проживання спадкодавця.

Інші документи будуть подані додатково.

Місто Київ 03 липня 2012 року

Підпис ____________________________/ __________________________/

Зразок заяви про видачу свідоцтва спадкоємцям, які прийняли спадщину

В__________Київську державну нотаріальну контору гр. _______________________, що проживає в м. Києві, вул. ________, буд. __,кв.__- ________________________________________ (реєстраційний номер облікової картки платника податку) гр. _______________________, що проживає в м. Києві, вул. ________, буд. __,кв.__- ________________________________________ (реєстраційний номер облікової картки платника податку)

ЗАЯВА

24 жовтня 2004 року помер мій батько – (ПІБ, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податку)___________________, що постійно проживав за адресою: м. Київ, вул.____________ , буд.____, кв.______ Після його смерті відкрилася спадщина яка складається з: – 1/2 ( однієї другої ) частини житлового будинку, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. _____________________, буд. _____ ( прописом ), загальною площею_____. – грошових вкладів з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться на рахунках №№ ___________,_____________, в Дарницькому відділенні №______ Ощадного банку м. Києва та на рахунку №_________, що знаходиться в філії Дарницького відділення № ________, Ощадного банку м. Києва. Вказане спадкове майно ми, як спадкоємці, що на час відкриття спадщини проживали постійно зі спадкодавцем, прийняли та просимо видати нам Свідоцтва про право на спадщину за законом. Необхідні документи додаємо.

Місто Київ 03 липня 2012 року

Підпис ____________________________/ __________________________/

Платежі за оформлення спадщини

Державне мито

Якщо Ви оформляєте в державній нотаріальній конторі свої спадкові права, то відповідно до вимог чинного законодавства Вам необхідно сплатити наступні платежі. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про нотаріат”, за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Розмір ставок державного мита за видачу свідоцтв про право на спадщину та пільги щодо його сплати встановлені Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93 (із змінами і доповненнями). Так, за видачу свідоцтва про право на спадщину стягується державне мито у розмірі, встановленому підпунктом “ж” пункту 3 статті 3 зазначеного Декрету, тобто 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян – 34 грн.

Пільги

Пільги щодо сплати державного мита передбачені статтею 4 вищезазначеного Декрету. Зокрема, від сплати державного мита звільняються громадяни за видачу їм свідоцтва про право на спадщину: на майно осіб, які загинули при захисті СРСР, і України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою; на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку; на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця; на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості; на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції; на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства.

Крім того, від сплати державного мита за вчинення нотаріальних дій, в тому числі і за видачу свідоцтва про право на спадщину, звільняються громадяни: – віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; – віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років; – віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років; – інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; – інваліди I та II групи.

Плата за додаткові послуги правого характеру

Одночасно зазначаємо, що за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України (частина 2 статті 19 Закону України “Про нотаріат”).

Пунктом 10 Примірного положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.01.1998 № 3/5, передбачено, що від сплати за надання правової допомоги звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни; інваліди 1-ї та 2-ї груп; громадяни – за надання їм правової допомоги, необхідної для призначення та одержання державних допомог та пенсій, фонди підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (республіканський, обласні, міський) – за надання їм правової допомоги при посвідченні договорів іпотеки.

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін (стаття 31 Закону України “Про нотаріат”).

Указом Президента України від 10.07.1998 № 762/98 “Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій” було встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії».

СПАДКОВИЙ РЕЄСТР

З метою підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 № 51/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 07.04.2005 № 33/5), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.2005 за № 373/10653, створено Спадковий реєстр.

Плата за внесення записів та видачу витягів зі Спадкового реєстру

Пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569 (із змінами і доповненнями), встановлено тарифи: за формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення заповіту, змін до нього, скасування заповіту, видачу дубліката з видачею відповідного витягу ‒ у розмірі шістдесяти восьми гривень; за формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення спадкового договору; змін до нього, розірвання спадкового договору, видачу дубліката з видачею відповідного витягу ‒ у розмірі п’ятдесяти однієї гривні; за формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину або його дубліката з видачею про це відповідного витягу ‒ у розмірі п’ятдесяти однієї гривні; за проведення перевірки інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину з видачею витягу або інформаційної довідки ‒ у розмірі п’ятдесяти однієї гривні.

Категорії громадян, що звільняються від плати за звернення до Спадкового реєстру

Відповідно до пункту 4.3 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569 (із змінами і доповненнями), плата не справляється з: інвалідів I та II груп, інвалідів Великої Вітчизняної війни та прирівняних до них осіб – за всі звернення до Спадкового реєстру; дітей-сиріт ‒ за проведення перевірки інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту, спадкового договору або заведеної спадкової справи, якщо така перевірка пов’язана із заведенням спадкової справи; громадян, віднесених законом до 1-ї категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; дітей-сиріт; непрацездатних за віком; громадян, що успадковують майно осіб, які загинули при захисті України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони приватної власності або колективної чи державної власності, а також осіб, реабілітованих у встановленому порядку, ‒ за формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину або його дубліката. Крім того, згідно частини третьої статті 34 Закону України «Про нотаріат» і пункту першого глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за № 282/20595, тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. Витрати, пов’язані з використанням бланків, відшкодовують особи, щодо яких або в інтересах яких вчинені нотаріальні дії (пункт 14 Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 812).

На сьогодні вартість одного спеціального бланка нотаріальних документів становить 2 грн. 00 коп.

За видачу скороченого витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів встановлено плату у розмірі 1 грн. 50 коп. Перевірка справжності спеціальних бланків нотаріальних документів за даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, що пов’язана з учиненням нотаріальних дій, з видачею про це інформаційної довідки здійснюється безкоштовно (наказ Міністерства юстиції України 18.02.2010 № 334/5 «Про затвердження розміру плати за користування Єдиним реєстром спеціальних бланків нотаріальних документів та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України»).

Оподаткування доходів, отриманих у спадщину

Згідно вимогам статті 174 Податкового Кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI (далі – Кодекс) дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Вищезазначеною статтею Кодексу, передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються:

а) вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;
б) вартість власності об’єкту нерухомості, об’єкту рухомого майна, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, що успадковуються дитиною-інвалідом;
в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 – 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем. За ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Кодексу (5 відсотків бази оподаткування), вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення; за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу (15 відсотків бази оподаткування), для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Департамент нотаріату та фінансового моніторингу
Міністерства юстиції України

Джерело: http://old.minjust.gov.ua/11709
Фото: http://ukr-advokat.org.ua/wp-content/uploads/2014/10/nasled.jpg